Новий Закон про страхування: ключові зміни

Автори: Юрій Колос, радник, радник ЮФ Василь Кісіль і Партнери, Яна Гембаровська, юристка ЮФ Василь Кісіль і Партнери

На початку 2024 року введено в дію Закон України «Про страхування» (Закон № 1909-ІХ), який було прийнято ще у листопаді 2021 року на заміну Закону України «Про страхування» 1996 року. Новий закон суттєво відрізняється від попередника обсягом та змістом, акцентуючи увагу на забезпеченні платоспроможності, прозорості та доброчесності страховиків по відношенню до клієнтів (споживачів).

У цій публікації ми детальніше розповімо про ключові зміни до законодавчого регулювання відносин на ринку страхування у зв’язку із введенням в дію Закону № 1909-ІХ, а також проблеми його імплементації.

1) Класи страхування замість видів страхування

Для цілей ліцензування страхової діяльності введено 23 класи страхування (з них 5 класів страхування життя) замість понад 50 видів страхування.

З практичної точки зору, це полегшує життя страховикам, які до прийняття нового закону були зобов’язані розробити правила страхування та отримати відповідну ліцензію по кожному виду страхування, за яким вони надавали страхові послуги. Перехід до меншої кількості класів страхування зменшує регуляторне навантаження на страховиків. Так, наприклад, деякі класи покривають до 12 видів страхування. У такий спосіб ліцензування страхової діяльності у певній мірі спрощується, оскільки замість 12 окремих ліцензій можна отримати одну.

Пункт 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1909-ІХ передбачає співвідношення між класами та видами страхування, аби забезпечити комфортний початок дії нового Закону.

Страховик має право змінювати обсяг ліцензії за класом, додаючи або віднімаючи до неї окремі ризики, що входять до конкретного класу.

Характеристики та класифікаційні ознаки класів страхування, особливості здійснення діяльності зі страхування та укладання договорів за класами страхування передбачені відповідним положенням, що затверджено Постановою Правління Національного Банку України (НБУ) від 25.12.2023 № 182. Положення, серед іншого, надає деталізований перелік ризиків в межах кожного з класів страхування, визначає перехід від видів страхування до класів та переоформлення чинних ліцензій страховиків, а також встановлює вимоги до укладання і виконання договорів страхування залежно від групи класів страхування.

2) Зміни до умов діяльності страховиків-нерезидентів на території України

Законодавець, хоч і незначним чином, але змінив умови діяльності страховиків нерезидентів в Україні у порівнянні з попереднім законом, зокрема у такий спосіб.

• Раніше необхідною умовою було, аби держава страховика-нерезидента брала участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також мала б співпрацювати із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). Тепер: важливо, аби до держави страховика нерезидента не було висунуто застережень міжнародних органів щодо виконання нею міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
• Не може вести діяльності на території України страховик-нерезидент, держава якого належить до держав, що здійснюють збройну агресію проти України (Російська Федерація, Республіка Білорусь).
• Виключено вимогу про те, що між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією.
• Відкрити філію на території України може страховик-нерезидент зареєстрований у державі, що є членом Світової організації торгівлі (СОТ), а законодавство такої держави, за оцінками НБУ, не містить положень, які можуть перешкоджати/обмежувати взаємодію НБУ та наглядових/контролюючих органів такої держави та/або перешкоджати НБУ у здійсненні ним наглядових повноважень щодо такої філії страховика-нерезидента.
• Закон № 1909-ІХ прямо передбачає, що перелік вимог до страховиків нерезидентів не є вичерпним та може доповнюватись НБУ.

3) Скорочення обов’язкових класів/видів страхування

З введенням нового Закону значна частина раніше обов’язкових видів страхування стала добровільною, зокрема страхування життя та здоров’я працівників (персоналу) на підприємствах, де існує чимало факторів, що негативно впливають на життя та здоров’я працівників (заклади психіатричної допомоги, уранові обʼєкти, теплогенеруючі енергетичні установки, фахівці у сфері протимінної діяльності).

Водночас обов’язковим стало страхування шкоди життю та здоров’ю фізичних осіб, навколишньому середовищу, майну осіб під час перевезення небезпечних вантажів; страхування шкоди, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій (пожежі, аварії) на об’єктах підвищеної небезпеки), аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру.

4) Посилення вимог до платоспроможності страхових компаній

За новим законом платоспроможність страховика забезпечується шляхом дотримання встановлених вимог до капіталу платоспроможності та мінімального капіталу, розрахунок яких здійснюється за базовим або спрощеним підходами залежно від масштабів діяльності страховика. Оцінка та розрахунок показників платоспроможності відбувається щорічно, а порядок їхнього здійснення визначається НБУ.

*Усі страхові компанії мають право здійснювати оцінку платоспроможності за спрощеним підходом протягом трьох років з дня набрання чинності нового законодавства.

Замість фіксованих сум мінімального статутного капіталу у розмірі 10 млн євро для страховика, який займається страхуванням життя, та 1 млн євро для інших страховиків, тепер залежно від базового чи спрощеного підходу сума мінімального статутного капіталу може варіюватись.

Так, за базовим підходом мінімальний статутний капітал для:

• страховиків, що отримали ліцензію на страхування життя, право діяльності з вхідного перестрахування, ліцензії на страхування у звʼязку з використанням наземного транспорту, повітряного судна, водного судна; страхування кредитів страхування поруки становить 48 млн гривень (~1,2 млн євро);
• страховиків, які отримали ліцензію з прямого страхування класів інших, ніж страхування життя (крім вищезазначених) – 32 млн гривень (~800 тис євро).

Вказані суми підлягають перегляду Регулятором (НБУ) кожні п’ять років.

За спрощеним підходом мінімальний статутний капітал для страховиків визначається за більшою з таких величин або (і) третина від розміру капіталу платоспроможності розрахованого за спрощеним підходом, або (іі) мінімальне абсолютне значення статутного капіталу за базовим підходом (32 або 48 млн гривень).

У своїй публікації НБУ зазначив таке: «Мінімальний капітал розраховується у такий спосіб, щоб забезпечити покриття неочікуваних збитків від ризиків, які приймає на себе страховик в процесі діяльності зі страхування, упродовж наступних 12 місяців з огляду на ймовірність їхнього настання.

Вимоги до капіталу платоспроможності (SCR) розраховуються, виходячи з припущення про вищу ймовірність реалізації ризиків страховика, якщо порівняти з вимогами до MCR. Нові вимоги до капіталу будуть запроваджуватися поетапно».

У межах реалізації функції нагляду НБУ має право встановлювати додаткові вимоги до капіталу платоспроможності страховика, якщо показники діяльності страховика суттєво відхиляються від припущень, на яких базується розрахунок капіталу платоспроможності; система корпоративного управління, управління ризиками, аудит, комплаєнс не відповідає вимогам законодавства; страховику притаманні суттєві ризики, що не враховані при розрахунку капіталу платоспроможності.

5) Посилення організаційних вимог до страхових компаній

По-перше, крім оновлених правил щодо платоспроможності страховика, мінімального статутного капіталу, законодавець запровадив нові вимоги до керівництва та структури власності страхової компанії, зокрема оприлюднення структури власності та змін до неї; необхідність обов’язкового погодження НБУ набуття істотної участі або збільшення участі (прямо або опосередковано) у страховику юридичними або фізичними особами, де оцінюється зокрема ділова репутація та/або фінансовий/майновий стан такої особи. Новий закон регламентує чіткий порядок та інструкції для виконання таких вимог.

По-друге, нові (підвищені) вимоги також будуть застосовуватись до системи корпоративного управління. НБУ погоджуватиме призначення керівників та осіб відповідальних за ключові функції, водночас оцінюючи їхню професійну компетенцію та ділову репутацію.

Закон запроваджує диференційований підхід щодо вимог до органів управління страховика залежно від значимості компанії, тобто чим більша страхова компанія, тим більше вимог.

У цілях удосконалення та збільшення прозорості діяльності страхових компаній НБУ прийняв Постанову від 27.12.2023 № 194 «Про затвердження Положення про вимоги до системи управління страховика», згідно з якою, серед іншого, передбачається здійснення Регулятором оцінки колективної придатності та ефективності управління ради страховика та виконавчого органу страховика за критеріями, зазначеними у Положенні.

По-третє, новий закон детально регламентує структуру системи виконання ключових функцій (управління ризиками, дотримання норм (комплаєнс), актуарної функції та функції внутрішнього аудиту), зміст таких функцій, вимоги до діяльності осіб (органів), що виконують ключові функції.

По-четверте, юридична особа, яка має намір здійснювати діяльність із страхування складає та подає до НБУ план діяльності на наступні три календарні роки.

6) Врегулювання діяльності страхових посередників

У цілях захисту прав та інтересів учасників відносин страхування запроваджено такі нововведення щодо діяльності страхових посередників:

• чіткі вимоги до професійної кваліфікації, ділової репутації та досвіду страхових посередників;
• розгорнутий та чіткий перелік відомостей, які страховий посередник зобов’язаний надати клієнту перед укладенням договору страхування,
• обов’язкове страхування відповідальності страхового посередника який отримує страхові та/або перестрахові премії та страхові та/або перестрахові виплати від клієнтів та/або страховиків, та/або перестраховиків;
• обов’язкова наявність у страхового посередника, який отримує виплати за договорами страхування та перестрахування окремих поточних рахунків для цілей провадження господарської діяльності та поточний рахунок із спеціальним режимом використання, на який, зокрема, не може бути накладено арешт.

7) Встановлення форм контролю та нагляду НБУ за страховим ринком

Законом вперше встановлюється перелік наглядових дій НБУ, що можуть застосовуватись у різних випадках порушень та на різних етапах задля виявлення (в тому числі на ранніх етапах), попередження та усунення ризиків для платоспроможності страховика, зокрема:

• інспекційні перевірки;
• коригувальні заходи (рекомендації щодо вчинення дій або необхідності утримання від вчинення будь-яких дій; може видаватись необмеженому колу страховиків);
• заходи раннього втручання (вимога надання додаткової інформації, збільшення частоти подання фінансової звітності, обмеження на здійснення окремих операцій);
• заходи впливу (віднесення до категорії неплатоспроможних, анулювання ліцензії, ліквідація, накладення штрафів, заборона укладати нові договори страхування тощо).

Умови, порядок та особливості застосування кожного з таких заходів встановлюється Законом.

Якщо страховик під час здійснення своєї діяльності та внутрішнього аудиту самостійно виявив ризики для платоспроможності, то у нього з’являється обов’язок повідомити про це Регулятора з подальшою розробкою плану відновлення діяльності або плану фінансування. Так, у межах виконання своїх наглядових та контролюючих функцій НБУ погоджує план відновлення діяльності страховика або план фінансування страховика (залежно від порушених показників), погоджує продовження виконання плану, отримує звіти про виконання плану.

8) Врегулювання процедури виходу страхової компанії з ринку

Закон № 1909-ІХ передбачає способи, чіткі умови та порядок припинення страховиком діяльності із страхування, хоч окремі особливості виходу з ринку встановлюються актами НБУ, наприклад, Положення про добровільний вихід з ринку страховика та передачу страховиком страхового портфеля, затверджене Постановою НБУ від 25.12.2023 № 184.

Вихід страхової компанії з ринку може відбуватись:

1. Добровільно за одним з рішень страховика:

1) про реорганізацію страховика;

2) про ліквідацію страховика;

3) про передачу страхового портфеля;

4) про виконання страхового портфеля.

У загальних рисах ці процедури передбачають затвердження керівництвом страховика, погодження та отримання дозволу НБУ щодо плану виходу страховика з ринку, виконання такого плану та анулювання ліцензії.

2. Примусово за рішенням НБУ:

• про анулювання ліцензії з підстав інших, ніж віднесення страховика до категорії неплатоспроможних з подальшим зверненням до господарського суду з позовом про ліквідацію страховика. За наявності зобов’язань договорами страхування (перестрахування), НБУ додатковопризначає тимчасову адміністрацію для захисту прав та інтересів споживачів, обов’язки якої за рішенням суду переходять до ліквідатора з числа арбітражних керуючих у межах такої судової справи;
• про віднесення страховика до категорії неплатоспроможних з подальшим зверненням до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство протягом місяця з моменту винесення такого рішення НБУ. У подальшому суд вводить процедуру розпорядження майном та ліквідації, для цілей яких призначає арбітражного керуючого (розпорядника, ліквідатора).

9) Врегулювання порядку процедури банкрутства страхових компаній

Згідно з розділом «Прикінцеві та перехідні положення» нового Закону було внесено низку змін до Кодексу України з процедур банкрутства.

По-перше, заява про відкриття провадження у справі про банкрутство страховика може бути подана виключно: а) ліквідатором страховика, призначеного судом за заявою НБУ, від імені страховика, у разі виявлення ліквідатором страховика недостатності майна для задоволення вимог кредиторів; або б) НБУ випадку віднесення страхової компанії до категорії неспроможних та анулювання ліцензії за рішеннями НБУ. Водночас кредитори чи будь-які інші органи більше не мають права ініціювати банкрутство страхової компанії.

По-друге, закон встановлює перелік підстав, за наявності яких НБУ зобовʼязаний прийняти рішення про віднесення страховика до категорії неплатоспроможних, та протягом одного місяця звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (наприклад, неможливість виконати вимоги до мінімального капіталу протягом 90 днів з моменту встановлення порушення вимог).

По-третє, на відміну від попереднього регулювання суттєвим нововведенням є те, що страхові компанії щодо яких НБУ прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних, не матимуть жодного шансу на відновлення своєї діяльності, зокрема:

• за жодних обставин до страхових компаній не застосовується санація до відкриття або після відкриття провадження у справі про банкрутство;
• розпочата процедура ліквідації страховика не може бути зупинена/припинена, у тому числі, в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів НБУ, що були підставою для її початку.

10) Проблеми імплементації

Новий закон про страхування введено в дію через 2 роки після його прийняття, надавши учасникам страхового ринку та суб’єктам державного регулювання досить тривалий період часу для розробки підзаконних актів та приведення своєї діяльності до вимог нового закону.

Слід зауважити, що оновлене законодавство передбачає додатковий перехідний період до 30 червня 2024 року для приведення страховими компаніями своєї діяльності у відповідність до вимог Закону № 1909-ІХ.

Щодо органів державної влади, то ключову роль з приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим законом, а також із забезпечення прийняття актів, необхідних для його реалізації, до дня введення закону в дію покладено на Національний Банк України як регулятора ринку та Кабінет Міністрів України.

Разом з тим, маємо констатувати, що не всі органи державної влади встигли розробити підзаконну нормативну базу для імплементації нового закону та приведення у відповідність чинних підзаконних актів до нового закону.

НБУ повідомляє, що станом на кінець лютого 2024 завершив розроблення та затвердив ключові нормативно-правові акти з регулювання ринку фінансових послуг відповідно до нових законів, в тому числі Закону України «Про страхування».

На підтвердження своїх заяв, Регулятор надає перелік деяких актів, прийнятих з метою реалізації положень нового закону, серед них положення про характеристики та класифікаційні ознаки класів страхування, вимоги до системи управління страховика, авторизацію осіб, які мають право здійснювати актуарну діяльність, положення про добровільний вихід з ринку страховика та передачу страховиком страхового портфеля, про встановлення вимог до платоспроможності та інвестиційної діяльності страховика та інші.

Крім того, НБУ забезпечив втрату чинності низки своїх застарілих нормативно-правових актів, актів Нацкомфінпослуг, а також внесення змін до чинних підзаконних актів.

Аналізуючи положення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1909-ІХ, можна нарахувати близько 35 документів, прийняття яких мав би забезпечити Уряд до січня 2024 року, зокрема порядок та умови страхування окремих класів.

Станом на сьогодні лише два таких документа оприлюднено як погоджені та затверджені (страхування відповідальності осіб у користуванні яких є об’єкти підвищеної небезпеки; страхування ризиків цивільної авіації).

Деякі акти, зокрема акти Міндовкілля перебувають на етапі обговорення та/або погодженні у відповідних суб’єктів, наприклад, щодо порядку та умов страхування шкоди завданої обʼєктам природно-заповідного фонду, страхування майнових ризиків при розробці нафтогазових родовищ.

Таким чином, більша частина підзаконних нормативно-правових актів, що мала б регулювати порядок та умови страхування окремих класів страхування з 1 січня 2024 року досі не прийнята, при цьому низку документів, що діяли відповідно до попереднього закону КМУ вже скасував.

За таких обставин страховий ринок опинився у ситуації регуляторної невизначеності, що може негативно вплинути на страхові компанії та їхніх клієнтів. Сподіваємося, що найближчим часом органи державної влади виконають «домашнє завдання» щодо розробки вторинного законодавства для імплементації норм нового закону, а учасники страхового ринку матимуть додатковий час для адаптації до нових вимог.